Це великий транспортний вузол, де перетинаються: автодорожні шляхи Івано-Франківськ-Рахів, Яблунів-Делятин та Коломия-Делятин; залізничні шляхи Івано-Франківськ-Ворохта та Коломия-Делятин.
Географічне положення спричинило розвиток тут лісопереробної та харчової галузей промисловості.
Протягом тривалої історії назва місцевості мала три варіанти: Далятин (1400-1440), Делятин (1440-1960, 1990-) та Ділятин (1961-1990). Про існування першого варіанту назви до 1960-х років не знали, а тому виводили лише походження назви Делятин. Вважали, що вона походить від імен легендарних засновників місцевості (Деля чи Деля і Тина). Дехто виводив її від дієприкметника минулого часу латинських слів “деферо” і “делео” – “делятум”, що означало місце, куди жителі гір зносили на продаж продукти тваринництва, або куди ще стародавні римляни засилали своїх злочинців. Перша назва, очевидно, походила від непопулярного, проте вживаного колись, церковного імені Даль (чи Дель) – здрібнілої форми від Дальматщ (чи Дельматій). Раніше було прийнято малих дітей з таким іменем називати Далями (Делями), а коли вони підростали їх називали Далятами (Делятами), звідки і пішла назва Далятин (Делятин).
Стоянки первісної людини відомі тут ще з доби палеоліту (до 40 тис. років), мезоліту та неоліту. За ономастичними даними в околицях Делятина проживали окремі боярські родини ще за часів Галицько-Волинського князівства.
В другій половині XIV століття територія Делятина опинилася у руках польської адміністрації.
Перший письмовий документ про Делятинщину з 9 березня 1400 року говорить про те, що польський король Володислав подарував на вічні часи двом рідним братам Стецькові та Івашкові Неговичам, положені в Коломийському дистрикті над рікою Прут, села Далятин, Ланчин, Саджавку тощо. Одержавши офіційний документ польської влади, брати занехаяли старе родове прізвище і прийняли нове від найбільшої місцевості -Далятина і стали зватись Далятинськими, а з 1440-х років – Делятинськими. В їхніх руках Делятин та околиці знаходились до 1579 року. Того ж року Делятин рахувався вже містом, нараховував 465 мешканців і вважався центром окремої волості, до якої належали Микуличин, Великі і Малі Ослави,
Ланчин та Саджавка. В кінці XVI століття Делятинська волость опинилась в руках магната Белзецького, який зосередив в своїх руках біля 50 населених пунктів між Чорногорою та Обертином.
В XVI столітті значним було виробництво солі. Делятин успішно конкурував із столицею покутського солеваріння Коломиєю.
Розвивались такі ремесла як пряжа вовни, ткацтво, шиття одягу, обробка шкір, виготовлення упряжі та взуття, виробництво молокопродуктів тощо. Продукти тваринництва селяни обмінювали на зерно, яке мололи у делятинському млині, який був першим промисловим підприємством на цій території.
В 168] році в Делятині проживало 825 чоловік. Тут діяло З млини, 3 солеварні, 1 ливарня. Селяни утримували 40 голів великої рогатої худоби.
Найбільший відкритий виступ селян мав місце в 1648 році. Делятинських повстанців очолив парох А.Намісник. Нові антифеодальні виступи (так званий, опришківський рух) почались в 1680 роках. Першим ватажком опришків був Нестор. В 1730-х роках на цій території оперували П.Сабат та Г.Дранка з Делятина. В 1738 році вперше в долині Пруту з’явились опришки О.Довбуша, після смерті якого на деякий час рух опришків припинився. Лише в 1749 році організував загін С.Баюрак, а в 1750, – після п’ятирічної конспірації, почав свою опришківську • діяльність В.Баюрак. В 1758-1759 роках через Делятин походом пройшли опришки І.Бойчука.
За часів австрійського панування проводились детальні переписи населення. Так в 1781 році у Делятині нараховувалось 1351, в 1857-3364, ав 1900 – 6018 мешканців. На одну родину в 1787 році припадало10,6 газемлі (0,02 га- рілля), в 1900, відповідно, 3,1 та0,28 га. Селяни утримували 2124 голови худоби. Незначна кількість населення була зайнята у промисловості та на транспорті.
До XIX століття багато жителів займалось домашнім виварюванням та торгівлею солі. Австрійська адміністрація закрила більшість солеварень та соляних криниць; діюча солеварня, де працювало 80 робітників, щорічно випускала 3-5 тисяч тонн солі.
Перші тартаки на Делятинщині з’явились в першій половині XIX століття. В 1877 році на тартаку в Делятині розпилювалось3220 м”деревини.
Велике значення для розвитку цього регіону мала залізниця Станіславів-Ясиня, що побудована в 1893-1894 роках, та Делятин-Коломия, що почала будуватись в 1898 році.
В кінці XIX століття близько 75% населення займалось сільським господарством, 0.4% працювало в транспорті, 8% – у промисловості, 3% – у торгівлі.
В 1848 році селяни отримали звільнення від панщини. Того ж року вони прийняли участь у перших виборах послів до віденського парламенту, віддаючи свій голос за селянина із Струпкова О.Григорчука. В 1861 році населення голосувало у перших виборах до галицького сейму, вибираючи послом М.Лавриновича. Проте, юридична рівноправність селян фактично не давала їм свободи і рівноправності, – цьому перешкоджала убогість та неграмотність. В 1912 році у Делятині діяло три 1-класних та одна 4-класна школи.
В 1840-1900 роках великим впливом серед населеня користувались священники. З 1900 років з населенням Делятина почала працювати світська інтелігенція – молоді адвокати М.Лагодинський, І.Семанюк, С.Соломяний, М.Козоріс, якими закладались читальні, молодіжні спортивно-пожежні товариства, кооперативи і позичкові каси. В 1907 році жителі Делятинщини вибрали своїм послом до віденського парламенту радикала М.Лагодинського. До 1912 року у Делятині діяла повітова філія “Просвіти”, до якої входили 16 читалень з 700 членами.
Мирне життя населення влітку 1914 року перервав початок І світової війни. В 1919 році румунські війська захопили Делятин. їх командування признало окремою адміністративною одиницею Делятинський повіт і повітовим комісаром затвердило М.Козоріса, який в 1912-1914 роках працював адвокатським помічником у канцелярії М.Лагодинського. 18 серпня 1919 року територію зайняли поляки. У Делятині комісаром призначено лікаря польської національності Богданського.
Війною у Делятині було знищено 80% житлових та господарських споруд, в т.ч. всі залізничні та шосейні мости, а також тартаки і солеварня.
За офіційними матеріалами у Делятині в 1921 та 1931 роках проживало, відповідно, 5973 та 8815 чоловік.
В 1929 році в Делятині функціонувало 4 тартаки: Бльоха, Фогеля та Ягра, Фрідфертіга, Кляйна.
Частина населення заробляла на проживання, обслуговуючи відпочиваючих, кількість яких досягала 15-20 тисяч чоловік. Деякі родини жили з ремесел. В 1926-1927 роках в Делятинському регіоні нараховувалось 4 патентовані бляхарі, 12 колодіїв, 28 ковалів, 14 кравців, 4 кушніри, 7 мулярів, 17 різників, 12 столярів, 27 шевців, 5 годинникарів, 22 теслі, 1 ткач, 2 пекарі та ще в 2 рази більше непатентованих ремісників. Свої крамниці мало 308 осіб, з яких 52 торгували тютюновими виробами, 19 -горілкою, 26 ~ тканинами, 15 – деревом, 13 – м’ясопродуктами та 154 – іншими продуктами.
Інтелігенцію з високою освітою представляли 7 лікарів, 8 адвокатів, 2 нотаріуси, 2 аптекарі, декілька суддів та судових урядовців. В 1925 році в Делятині працювали 9-класна (619 учнів) та 1-класна (55 учнів) школи. В 1924 році було засновано приватну школу Українського педагогічного товариства. В 1928 році читальня в Делятині нараховувала 123 члени, у бібліотеці було 538 книг. В 1938 році на Делятинщині нараховувалось вже 45 читалень з 3487 членами. В бібліотеках знаходилось 8360 книг, 21 драматичний гурток дав 90 вистав, а сім хорових ансамблів влаштували 35 концертів. Делятинська молодь згуртовувалась в спортивному товаристві “Прут”, члени якого займались футболом, волейболом, велосипедним та лижним спортом.
У роки П Світової війни на території Делятина було зруйновано майже всі господарські споруди, підприємства та мости. їх відбудова почалась в 1944 році. Було створено дерево-та харчопереробні підприємства, створена мережа культурних та освітніх закладів, почали функціонувати державні та судові установи, на новий щабель піднявся розвиток спорту та туризму. Створено розвинуту інфраструктуру виробництва.
На початку 1990-х років, внаслідок порушення балансу виробничих зв’язків та зміною системи фінансових відносин, призупинили свій розвиток деревопереробні та харчові підприємства. Лише на межі тисячоліть відновлено характерні для цієї території галузі господарства. Виникло багато підприємств малого та середнього бізнесу. Фактично, створились умови для нарощування промислових потужностей та відпочинку людей.
Делятинці пишаються своїми земляками, що народились або працювали тут:
- науковцями – Г.Артим’юк-Паращак (д.м.н.), І.Боднаруком (к.м.н.), Т.Герушинським (директор Інституту лісівництва Польської академії наук), Н.Капчук-Дідух (к.п.н.), М.Клапчуком, В.Клапчуком (к.г.н.);
- художниками та народними умільцями – И.Васьковим, Ф.Павчем, П.Костиком;
- літераторами – О.Кучковською (Л. Верховинка), М.Козорісом;
- культурними діячами – С. Токар, М.Черемшиною (І.Семанюк), В.Чайковською-Садовою, І.Лазорівим, М.Капчуком, С.Орлом;
- громадськими та державними діячами М.Лагодинським (голова Української радикальної партії, посол до Віденського парламенту), О.Колянковським (директор Укркоопбанку), В.Мигалюком (голова Надвірнянської РДА, раніше -директор ЗАТ “Делятинська ДОФ”);
- військовослужбовцями – М.Паньковим (генерал-майор МВС), В.Капаком (полковник);
- передовиками виробництва – В.Гоголем (Герой Соціалістичної Праці), І.Школяром (директор лісокомбінату), Г. Йосипчук, М.Зіничем (обидвоє -директори харчосмакової фабрики), В.Климчуком (директор деревообробної фабрики), Д.Кухтаруком (директор РБД);
- педагогами – В.Бріком, П. та М. Микитенками, Н.Шпигоцькою, Г.Карп’юк, С. та І. Голінеями, І та К.Крицунами, О.Данилюк, М. та М.Федоришиними.
Територія населеного пункту -1777,7 га.
Кількість населення – 8288 чол.
Територія ради -10283,7 га
Установи та організації, що розташовані на території селища:
ЗАТ “Делятинська ДОФ”, міська лікарня, ЗОШ І-ПІ ст. № 1 ; № 2; № З, музична школа, відділення зв’язку, комбінат комунальних підприємств,
Любіжнянське лісництво, ВАТ “Харчопродукт”, військова частина, спільне італійсько-українське підприємство „Серін-Україна”, автостанція, цегельний завод,селищна рада, ПП „Форест”, МПП „Фавн”, ПП „Горицвіт” МПП „Лісоруб”, ТзОВ „Олеандр”, ПП “Карооке” ДП „Ялина” ТК „Кооператор” ТзОВ „Ікар” ПВКП „Нірвана” МПП „Марія” ВКП „Сосна” ВКП „Пролісок”, Делятинський держлісгосп, залізнична станція, ЗОШ І-П ст., психоневрологічний інтернат, аптека – 4, ПП “Ліссервіс “Делятин», Товариство “Будівельник”, відділення міліції, ПП”Зінич”, Делятинський міжшкільний виробничо-навчальний комбінат, Делятинський коопторг, АТС, ТзОВ «Оріон К”, ТзОВ „Вертрачна”, ПВВК „Веритас”, Селянсько-фермерське господарство „Домінант”, МПП „Луг”, ТзОВ „Альфа”, ПП „Смак”, ТзОВ „Рута”, ТзОВ „Говерла”, МПП „Оксана”, ПМП „Легенда”, ВКП „Прикарпаття”, МП „Вік”, ПМП „Скітчук”, ПМП „Бартка”.
Немає коментарів:
Дописати коментар